Вдалось поскладати руками у голові останки свого логічного мислення і вирватись з ненависного самим містом міста. Щоденні розмови з нерозуміючими і мною незрозумілих, тупі обличчя, система "хреній" і "йопти", задоволення від отримання того, що належить, в боротьбі до крові... Коли "курча, ранок прийшов, хоча міг і не приходити..." Чи годинні розмови і намагання домовитись з такими собі "максимально необов'язковими тіпками"...
Рррррр....
Запригнула в автобус зі здоровезною сумекою їжі, вдягла свої koss і танцювала ритуальний танець перемоги рефлексів над інтелектом. Віднайшла в повідомленнях "Не розмінюйся на те, що задовільняє тебе лиш частково, бо ти заслуговуєш ідеального і найкращого..." Може ця поїздка і дасть мені достатньо сили, щоб дочекатись, побачити і залишити поруч зі собою оте моє найкраще. Адже, якщо зірки запалюють, - значить кому це ж потрібно?!
Інколи, мені здається, що ти можеш стати саме тим найкращим. Що, коли ти видаєшся незворушним, нерухомим і занадто спокійним, то це радше означає, що так реагує тіло на те, що відбувається всередині, десь глибоко. Заціпенінням реагує на вигляд розбурханого і невгамовного моря. Тіло паралізує від небаченого і відчутого. І тоді цю неприродну незворушність ти хочеш ховати за окулярами, за навушниками і за монітором.
Інколи, мені так бракує відкритого тепла: слів ласки, твого "кохаю", "єдина", "моя", що стають правдивими слова моєї подруги "тобі важливо, щоб любили тебе, а ти завжди залишиш за собою повагу. Бо поруч ти будеш зі справжнім чоловіком, а закохуєшся вічно в ідіотів".
Зрештою, я така як є. І ціню ті миті, коли сприймаєш мене такою.Бо, у цьому житті ми зможемо бути такими, якими є. Просто не зможемо бути інакшими.

П. С. Розшукую Мужчину з табличкою "Take my hand and let me lead you back to yourself"
Обіцяю вечірні посиденьки на веранді та щиру посмішку)  

Прага