Sunday, 31 July 2011
Thursday, 28 July 2011
Thursday, 21 July 2011
Monday, 18 July 2011
Friday, 15 July 2011
Thursday, 14 July 2011
TEDGlobal 2011: Social media game aims to end extremism
By Jane Wakefield
Technology reporter, TEDGlobal, Edinburgh
Magic carpet
Instead of feeling bitter, Mr Bakhit decided to engage in an education campaign.
"I realised that you fight extremism by starting with the young. The message was simple - 'We are not all terrorists'," he told the BBC.
Armed with a not-so-magic carpet, he began telling Aladdin-style stories in local schools.
"One day a child asked me if there was an Arab superman and I realised that there wasn't," he said.
So began his comic-book project which aimed to create a range of positive Arab role-models, including a female James Bond and a Jordanian special agent who fights extremists.
In Jordan, Mr Bakhit has sold 300,000 copies of his comics and came to realise that there was a market for a web-based version.
"Print media is dying but there are 30 million Arabs on Facebook so I thought about making social games with the same message," he said.
Mr Bakhit wanted to make sure that his characters related to the children he was aiming to reach.
"I took a peer-to-peer approach, engaging kids to get their ideas," he said.
He was undecided about whether to include a character dressed in a burka until he showed the animated character to a focus group.
"They loved the idea so she was in," he said.
The first game featured special agent Element O and while it was, in Mr Bakhit's words "not very good", it did show him the potential of such a project.
"Fans were discussing the games in the forums and arguing about politics. I went on as Element O and the arguments immediately stopped," he said.
Mr Bakhit said he now hopes to take his comic book model to Pakistan, where extremism is a growing problem.
Technology reporter, TEDGlobal, Edinburgh
Happy Oasis has already achieved a large following on Facebook.
A social media game with Arab super heroes at its heart has been launched on Facebook.
The man behind the project, Suleiman Bakhit, hopes that Happy Oasis can create positive role models for children who might otherwise be enticed by extremist views.
The game launched this week and has already attracted 50,000 followers.
Newly appointed TED fellow Mr Bakhit spoke about his project at the TEDGlobal conference in Edinburgh.
Mr Bakhit, who comes from Jordan, was a student at the US University of Minnesota when the 9/11 attacks took place. Shortly afterwards he was attacked by four men because he was an Arab.
Magic carpet
Instead of feeling bitter, Mr Bakhit decided to engage in an education campaign.
"I realised that you fight extremism by starting with the young. The message was simple - 'We are not all terrorists'," he told the BBC.
Armed with a not-so-magic carpet, he began telling Aladdin-style stories in local schools.
"One day a child asked me if there was an Arab superman and I realised that there wasn't," he said.
So began his comic-book project which aimed to create a range of positive Arab role-models, including a female James Bond and a Jordanian special agent who fights extremists.
In Jordan, Mr Bakhit has sold 300,000 copies of his comics and came to realise that there was a market for a web-based version.
"Print media is dying but there are 30 million Arabs on Facebook so I thought about making social games with the same message," he said.
Mr Bakhit wanted to make sure that his characters related to the children he was aiming to reach.
"I took a peer-to-peer approach, engaging kids to get their ideas," he said.
He was undecided about whether to include a character dressed in a burka until he showed the animated character to a focus group.
"They loved the idea so she was in," he said.
The first game featured special agent Element O and while it was, in Mr Bakhit's words "not very good", it did show him the potential of such a project.
"Fans were discussing the games in the forums and arguing about politics. I went on as Element O and the arguments immediately stopped," he said.
Mr Bakhit said he now hopes to take his comic book model to Pakistan, where extremism is a growing problem.
Wednesday, 13 July 2011
Monday, 11 July 2011
"У Тимошенко найпотужніший штат платних інтернет-коментаторів"
Андрій, 31 рік, м. Київ, працює "коментатором" в інтернеті. Він пише позитивні коментарі, якщо виходять негативні статті або відгуки на форумах про відомого політика з Партії регіонів. Своє прізвище та ім'я політика попросив не називати.
Як ви працюєте і для чого?
— Створюємо ілюзію підтримки користувачів інтернету. Кожен політик, який хоче впливати на суспільну думку, має великий штат коментаторів. Ми створюємо "образ" чи ілюзії реального відношення користувачів інтернету до політика.
Як вас завербували?
— Можна сказати, що це закритий клуб, туди можна потрапити тільки за протекцією члена клубу. Знайомий, з яким колись працював, запропонував попрацювати на політика. В двох словах пояснив, що є секретний підрозділ, який працює на ім'я цього політика. Треба робити позитивний імідж. Сказав, що самі вже не можуть справлятись з обсягами роботи. Запитав, чи готовий я. Пообіцяв, що будуть платити "хороші гроші". Я здогадувався, що саме мені запропонують - писати коментарі. Рівно за тиждень цей же знайомий мені подзвонив, зустріч була в одному із штабів, за закритими дверима. Людина, з якою говорив, працює в штабі.
Як оплачується робота, є бонуси, премії?
— Хороші коментатори дуже затребувані, цей ринок дуже розвивається. Працюю вже майже півтора року. Зарплата щомісячна, зараз отримую $1000 на місяць, зустрічаюсь і отримую її в конверті. Коли починав, було трохи менше. Пояснили, що оплата залежатиме від того, як працюю. Дехто отримує навіть більше, але про це не прийнято говорити. Сподіваюсь, що цей політик ніколи не піде у відставку.
Як розуміють, що саме ти написав коментар, а не хтось інший?
— Є спеціальні люди, які це роблять, вони ніби начальники. До того ж політик особисто продивляється сайти про себе. У кожного комп'ютера є "айпішник" (IP-адеса — унікальна адреса вузла в комп'ютерній мережі — ред.), на деяких сайтах вона відслідковується. Маю 30 поштових ящиків та півсотні "ніків" (nickname, з англ. "прізвисько" — ред.). Є спеціальний блокнот, це все записано, "начальник" про це знає. В основному все будується на довірі. Хоча часто буває, що поручають роботу на конкретному сайті. Якщо там нічого не з'являється з коментів, то він розуміє, що я на роботу "забив".
Як знаходите негативні статті та відгуки про політика?
— Є спеціальна програма, вона відслідковує всі публікації про цього політика. Стоїть у мене на ноутбуці. Це ексклюзивний інтернет-пошуковик, програму встановив адмін штабу. Вибирається регіон "Україна", працює як звичайний пошуковик, але знаходить дрібніші згадування про політика. Ще працюємо по конкретних сайтах, таких як "Кореспондент" або "Українська правда". Зазвичай в партійних офісах, де працює команда коментаторів ця програма встановлена на всіх комп'ютерах. В середньому в штаті 25 постійних коментаторів, які працюють вахтовим методом упродовж доби. Зазвичай чергує не більше 5 людей. Якщо щось трапляється та в інтернеті "випливає" якась тема, то підключаються усі.
Можете розказати про специфіку роботи?
— Коментарі мають бути як позитивні, так і агресивні, але на захист політика. Там велике поле для творчості, головне - захищати. Прикладів не буду наводити, бо можу підставитись. А ще, аби написати компетентний відгук, потрібно відслідковувати, чим займається цей політик, знати історію стосунків з його політичними ворогами, постійно читати політику. Можна використовувати ненормативну лексику. Головна задача, аби останнє слово було за мною. Якщо триває дискусія і сили не рівні, то потрібно почекати, поки "опозиційні" коментатори відпрацюють та підуть. Тоді можна писати і останнє слово буде за тобою, це професійна таємниця. Основоположні правила - писати виразний коментар, не писати під різними "ніками" на сайтах, де висвічується "айпішнік", аргументувати свою позицію, іноді можна спробувати задавити суперника інтелектом, морально принизити. Деякі коментатори починають психувати, зриватися на необґрунтовані образи і їх можуть "забанити" на деяких сайтах. Мене жодного разу не "банили".
Що значить - сили нерівні?
— У кого в штаті 100 коментаторів, можуть зім'яти будь-кого іншого. Сила тут в кількості. Наприклад, з моєї команди працює двоє, з іншої десять.
Відомо, звідки взагалі виникла така ідея?
— Перший штат з'явився у Тимошенко ще під час "помаранчевої" революції. Це був один з інструментів впливу на громадську думку в мережі. Потім моду перейняли всі інші політики. В когось коментаторів більше, в когось менше. У Тимошенко і досі найпотужніший штат.
Є норма по кількості коментарів та знаків?
— Ні. Іноді залежить і від самого. Якщо о першій ночі не сплю і бачу, що десь іде дискусія, то працюю і вночі. Піднімали тільки один раз, коли був форс-мажор. Який, не можу сказати.
Є конкуренція між коментаторами?
— Ми робимо одну спільну справу, її результати з боку замовника та відношення його до нас залежать тільки від нас. Ніколи не сваримось.
А з коментаторами інших штабів?
— Коментатор — це як футболіст, який підписав контракт з клубом, тому конкуренція зі штабами інших політиків можлива тільки на інтернет-сторінках, в житті я все одно нікого з них не побачу і не впізнаю.
Тобі не соромно за таку роботу?
— Зовсім ні. Я можу бути незгодним зі своїм політиком, але коли пишу комент, маю відстоювати його точку зору. Політика — це моя робота і ставлюсь до неї сумлінно. Вдома не можу чути розмови дружини, коли дивиться новини. Просто пізнав істину — мета будь-яких політиків не в поліпшенні життя народу, і не в служінні йому. А в тому, щоб залишатися при владі будь-яким доступним способом. Ця риса об'єднує абсолютно всіх політиків у нашій країні, тому розмови про політику я вважаю безглуздими.
Day quote
“Some are born great, some achieve greatness, and some hire public relations officers.”
Daniel J. Boorstin
Friday, 8 July 2011
Facebook friends with your boss? 8 things to consider before hitting confirm
Your boss may be friendly, but is he or she Facebook friend worthy?
It’s safe say that Facebook pops up in the workplace from time-to-time. Whether through client work, conversations, sharing photos or distracting us from an important deadline, it’s a common occurrence.
But when it comes to being Facebook friends with the people you work with, specifically your supervisor, manager, director or anyone who in fills a roll as your “boss,” it’s important to tread carefully.
Likewise, if you’re the boss and share a Facebook friendship with your underlings (I mean employees), it’s important to keep a few things in mind.
For the employee:
Don’t friend request everyone on the first day. Give it time. If they can find you, they will. If they don’t, don’t be upset. Friend requesting up the food chain is dependent on corporate culture.
For the boss:
What’s your goal in being Facebook friends with an employee? Do you plan to communicate strictly as colleagues, or as pals? Is this an employee who may feel uncomfortable with your friend request?
For the employee:
If you haven’t already, take down those obnoxious and inappropriate photos. You know the ones I’m talking about. And adjust your privacy settings accordingly. Maybe your boss doesn’t need to see every status update you post.
For the boss:
You may want to check your photos and your privacy settings, as well. You wouldn’t want your employees to know you like to have fun, would you?
For the employee:
Don’t feel bad about not accepting a friend request from your boss. If they ask, just let them know you’re trying to keep your digital personal and professional lives separate. Suggest you connect via LinkedIn if you haven’t already.
For the boss:
If you friend request an employee and he or she does not accept it, that’s his or her choice. Don’t make it personal.
For the employee:
It should go without saying, but if you are friends with any co-workers or your boss, Facebook is not the place to air your workplace grievances.
For the boss:
Casual use of Facebook by employees in the office doesn’t mean that he or she isn’t getting work done, but make sure access to social networks doesn’t begin to intervene with productivity.
Kelsey Schnell is an account assistant with Identity, providing research, media relations and copywriting for the account team.
It’s safe say that Facebook pops up in the workplace from time-to-time. Whether through client work, conversations, sharing photos or distracting us from an important deadline, it’s a common occurrence.
But when it comes to being Facebook friends with the people you work with, specifically your supervisor, manager, director or anyone who in fills a roll as your “boss,” it’s important to tread carefully.
Likewise, if you’re the boss and share a Facebook friendship with your underlings (I mean employees), it’s important to keep a few things in mind.
For the employee:
Don’t friend request everyone on the first day. Give it time. If they can find you, they will. If they don’t, don’t be upset. Friend requesting up the food chain is dependent on corporate culture.
For the boss:
What’s your goal in being Facebook friends with an employee? Do you plan to communicate strictly as colleagues, or as pals? Is this an employee who may feel uncomfortable with your friend request?
For the employee:
If you haven’t already, take down those obnoxious and inappropriate photos. You know the ones I’m talking about. And adjust your privacy settings accordingly. Maybe your boss doesn’t need to see every status update you post.
For the boss:
You may want to check your photos and your privacy settings, as well. You wouldn’t want your employees to know you like to have fun, would you?
For the employee:
Don’t feel bad about not accepting a friend request from your boss. If they ask, just let them know you’re trying to keep your digital personal and professional lives separate. Suggest you connect via LinkedIn if you haven’t already.
For the boss:
If you friend request an employee and he or she does not accept it, that’s his or her choice. Don’t make it personal.
For the employee:
It should go without saying, but if you are friends with any co-workers or your boss, Facebook is not the place to air your workplace grievances.
For the boss:
Casual use of Facebook by employees in the office doesn’t mean that he or she isn’t getting work done, but make sure access to social networks doesn’t begin to intervene with productivity.
Kelsey Schnell is an account assistant with Identity, providing research, media relations and copywriting for the account team.
Wednesday, 6 July 2011
Bizarre Bathroom Sink Fixtures: Strange or Sexy?
Really, would these sinks make you stimulated … or strangely uncomfortable? Unfortunately, the designer’s thoughts are unknown is this was an anonymously submitted image that will surely make its rounds on the interwebs.
Each piece was clearly individualy sculpted and the surrounding decor suggests an elegant setting – so really, it may have been a bold move to include such sexy (or at least scandalous) bathroom sinks in whatever location this may be.
Link
Tuesday, 5 July 2011
Світовий фестивалю бодіарту в Австрії
Розмальована модель позує в заключний день Світового фестивалю бодіарту в Австрії. Цей фестиваль проводять з 1998 року і цьогоріч на нього завітали художники з 40 країн.
Фальшиве повідомлення про смерть Обами
Хакери повідомили про смерть президента Барака Обами через твіттер американської телекомпанії "Фокс Ньюз".
Повідомлення було подано як гаряча новина. У ній стверджувалося, що нібито на Барака Обаму було вчинено замах, і що американський президент отримав щонайменше два вогнестрільних поранення.
Фальшиві повідомлення на твіттері про смерть Обами створювали ілюзію подачі "гарячих новин"
Ще одне повідомлення інформувало, що Барака Обами вже немає серед живих.
Фіктивні повідомлення не видалялись впродовж двох годин.
Відповідальність за появу неправдивої інформації взяла на себе група "The Script Kiddies". До неї входили індивідуальні користувачі. Групу заблокували.
Загалом "Фокс Ньюз" через твіттер поширила декілька повідомлень на ту ж тему. Все це сталося 4 липня – у День незалежності США.
Вважається, що новини "Фокс Ньюз" є фаворитом американських кабельних мереж за кількістю глядачів.
У травні хакерська група під назвою "Lulz Security" атакувала сайти розважального змісту "Fox Entertainment Group".
Тоді ця група викрала персональні анкетні дані 73 тисяч людей, які зареєструвалися для участі в американській версії шоу "X-фактор".
Навіщо міністрам Twitter?
Російське міністерство закордонних справ відкрило свою сторінку на мікроблозі Twitter, причому на двох мовах: MID_RF російською та MFA_Russia англійською.
Сервіс Twitter запустили у 2006, за даними станом на березень ним користувалися близько 200 мільйонів людей
В самому МЗС кажуть, що там представлятимуть інформацію про "зовнішню політику Росії, про її підходи до основних подій міжнародних відносин та анонси заходів за участю керівництва".
У відомстві обіцяють оперативно оновлювати сторінки та кажуть, що мікроблог стане в нагоді, якщо в якійсь країні, де перебувають росіяни, виникла надзвичайна ситуація. За словами представника зовнішньополітичного відомства Росії Алєксандра Лукашевича, на тій сторінці планують розміщати більше різноманітної інформації про найважливіші події на міжнародній арені.
За першу добу роботи на російськомовній сторінці МЗС у Twitter з’явилися близько 40 повідомлень або ж "твітів" та більше 1000 "послідовників", тобто тих, хто забажав, щоби на їхніх особистих сторінках з’являлися оновлення з міністерської сторінки.
Мода на Інтернет
Моду на посилену інтернет-активність серед російських чиновників запровадив президент країни Дмітрій Медвєдєв. Глава держави сам має 2 сторінки на Twitter. Одна з них, KremlinRussia, позиціонується як сторінка президента Росії, а друга, MedvedevRussia, як сторінка Дмітрія Медвєдєва. Якщо на першій сторінці про російського лідера говорять в третій особі, то друга - начебто ведеться від самого Дмітрія Медвєдєва.
"Використовують погано. Напевно, використовують не за призначенням. Тому мало людей підписані на їхні екаунти для того, щоб отримувати цю інформацію." Максим Саваневський
Свою сторінку на Twitter має і Міністерство закордонних справ України: MFA_Ukraine. Перше повідомлення на ній з’явилося 24 грудня 2011 року. Станом на 30 червня там було 207 "твітів", тобто в середньому – більше, ніж одне повідомлення на день, та 141 послідовник. Для порівняння – у день відкриття у сторінки російського МЗС було вп’ятеро більше послідовників. А, наприклад, інформацію зі сторінки французького МЗС отримують майже 88 тисяч користувачів Twitter, з американського Державного департаменту – близько 110 тисяч.
Крім Twitter, українське МЗС має сторінку і на Facebook, теж створену торік у грудні. Її читають більше людей – понад 800. Втім, в МЗС Бі-Бі-Сі сказали, що не женуться за кількісними показниками, а натомість орієнтуються на певну аудиторію.
"Ми хочемо достукатися до людей, які є успішними молодими підприємцями, вченими, але, як правило, не читають стрічки інформаційних агенцій, не дивляться телебачення, і таким чином, єдиним способом комунікації з ними є соціальні мережі", - сказав керівник департаменту інформаційної політики відомства Олег Волошин.
Консультант з Інтернет-комунікацій Максим Саваневський в інтерв’ю Бі-Бі-Сі наголосив, що українські відомства використовують можливості Інтернету лише для одностороннього спілкування: щоби повідомити про свою діяльність.
"Використовують погано. Напевно, використовують не за призначенням. Тому мало людей підписані на їхні екаунти для того, щоб отримувати цю інформацію", - вважає експерт.
"Питання в тому, чи може міністерство не боятися продукувати інформацію в більш неформальному вигляді. Але найважливіше – реагувати на звернення людей", - каже консультант. Зараз на сторінці українського МЗС у Facebook домінують коментарі читачів і практично немає відповідей працівників відомства.
"Офіціозний" Twitter
"Завдяки Facebook ми знайшли декілька людей в Лівії, наприклад, яких ми евакуювали". Олег Волошин
В обговореннях в Інтернеті обидві сторінки МЗС України найчастіше критикують за "стандартно-офіціозний" стиль подачі інформації. Повідомлення, розміщені і в Twitter, і у Facebook міністерства закордонних справ не є створеними спеціально для соціальних мереж, а копіюють те, що розміщене на сайті відомства чи на сторінках інших медіа. Деякі з них написані практично "нечитабельною" бюрократичною мовою.
Втім, цей недолік визнають і в самому МЗС.
"Потрібні певні ментальні зрушення і деякі технологічні зміни, щоб адаптувати нашу інформаційну роботу до використання цих мереж. .... Звичайно, не всі далеко наші колеги чи там посли, наприклад, керівники міністерства, готові вести блоги чи там регулярно писати якісь окремі спеціалізовані під Twitter повідомлення, на Facebook та Twitter", - розповів Олег Волошин в інтерв’ю Бі-Бі-Сі.
Тоді як наприклад, на Twitter французького міністерства закордонних справ повідомлення мають більш неформальний характер. Наприклад, таке: "Вас завжди цікавило, хто представляє Вас у Брюсселі? Клікніть сюди, щоби дізнатися відповідь" або таке: "Не забудьте, що сьогодні ввечері пройде конференція Мануеля Кастельса".
Натомість повідомлення на Twitter Державного департаменту США більш формальні, але відомство не лише оперативно викладає там новини, але й улаштовує Twitter-конференції, під час яких кожен охочий може поставити запитання представнику Держдепу. Крім англійської, це можна зробити ще дев’ятьма мовами.
За словами Максима Саваневського, будь-якого співробітника міністерства можна навчити створювати контент для соціальних мереж під час 1-2-денного тренінгу.
Українське МЗС так само як і російське розраховує, що сторінки в соціальних мережах можуть допомогти тим українцям, які опинилися закордоном в скрутній ситуації. Такі випадки, розказує Олег Волошин, вже були. Так, саме Facebook допоміг відомству зв’язатися з кількома українцями, які "застрягли" в охопленій громадянським конфліктом Лівії.
"Є важлива функція Facebook, яка на практиці допомагає. Це – зворотний зв’язок оперативний. Завдяки Facebook ми знайшли декілька людей в Лівії, наприклад, яких ми евакуювали", - сказав Олег Волошин. За його словами, інколи громадяни України закордоном потребують допомоги, але не мають доступу до телефонів, тоді в нагоді може стати, наприклад, Facebook.
Як захиститися в Інтернеті
У Росії новина про появу російського МЗС у Twitter викликала хвилю дискусій на тему безпечності і захищеності інтернету.
Так, днями Рунет сколихнула поява опитувальника, опублікованого начебто президентом Росії Дмітрієм Медвєдєвим на блозі blog_medvedev, де той нібито ставив питання про російського мільярдера Міхаїла Прохорова. Згодом у прес-службі російського Кремля спростували будь-який зв’язок між цим блогом та президентом Росії.
Натомість консультант з інтернет-комунікацій Максим Саваневський вважає, що подібних проблем дуже легко уникнути.
"Більшість соціальних мереж дають можливість позначати офіційні екаунти органів державної влади як такі, що пройшли відповідну перевірку. Завжди можна розміщувати інформацію з посиланням на офіційний сайт міністерства", - розповідає експерт. Крім того, каже він, на самому офіційному сайті варто вказати, в яких соціальних мережах представлене це відомство і які сторінки є правдивими.
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/06/110630_mfa_twitter_dt.shtml
Сервіс Twitter запустили у 2006, за даними станом на березень ним користувалися близько 200 мільйонів людей
В самому МЗС кажуть, що там представлятимуть інформацію про "зовнішню політику Росії, про її підходи до основних подій міжнародних відносин та анонси заходів за участю керівництва".
У відомстві обіцяють оперативно оновлювати сторінки та кажуть, що мікроблог стане в нагоді, якщо в якійсь країні, де перебувають росіяни, виникла надзвичайна ситуація. За словами представника зовнішньополітичного відомства Росії Алєксандра Лукашевича, на тій сторінці планують розміщати більше різноманітної інформації про найважливіші події на міжнародній арені.
За першу добу роботи на російськомовній сторінці МЗС у Twitter з’явилися близько 40 повідомлень або ж "твітів" та більше 1000 "послідовників", тобто тих, хто забажав, щоби на їхніх особистих сторінках з’являлися оновлення з міністерської сторінки.
Мода на Інтернет
Моду на посилену інтернет-активність серед російських чиновників запровадив президент країни Дмітрій Медвєдєв. Глава держави сам має 2 сторінки на Twitter. Одна з них, KremlinRussia, позиціонується як сторінка президента Росії, а друга, MedvedevRussia, як сторінка Дмітрія Медвєдєва. Якщо на першій сторінці про російського лідера говорять в третій особі, то друга - начебто ведеться від самого Дмітрія Медвєдєва.
"Використовують погано. Напевно, використовують не за призначенням. Тому мало людей підписані на їхні екаунти для того, щоб отримувати цю інформацію." Максим Саваневський
Свою сторінку на Twitter має і Міністерство закордонних справ України: MFA_Ukraine. Перше повідомлення на ній з’явилося 24 грудня 2011 року. Станом на 30 червня там було 207 "твітів", тобто в середньому – більше, ніж одне повідомлення на день, та 141 послідовник. Для порівняння – у день відкриття у сторінки російського МЗС було вп’ятеро більше послідовників. А, наприклад, інформацію зі сторінки французького МЗС отримують майже 88 тисяч користувачів Twitter, з американського Державного департаменту – близько 110 тисяч.
Крім Twitter, українське МЗС має сторінку і на Facebook, теж створену торік у грудні. Її читають більше людей – понад 800. Втім, в МЗС Бі-Бі-Сі сказали, що не женуться за кількісними показниками, а натомість орієнтуються на певну аудиторію.
"Ми хочемо достукатися до людей, які є успішними молодими підприємцями, вченими, але, як правило, не читають стрічки інформаційних агенцій, не дивляться телебачення, і таким чином, єдиним способом комунікації з ними є соціальні мережі", - сказав керівник департаменту інформаційної політики відомства Олег Волошин.
Консультант з Інтернет-комунікацій Максим Саваневський в інтерв’ю Бі-Бі-Сі наголосив, що українські відомства використовують можливості Інтернету лише для одностороннього спілкування: щоби повідомити про свою діяльність.
"Використовують погано. Напевно, використовують не за призначенням. Тому мало людей підписані на їхні екаунти для того, щоб отримувати цю інформацію", - вважає експерт.
"Питання в тому, чи може міністерство не боятися продукувати інформацію в більш неформальному вигляді. Але найважливіше – реагувати на звернення людей", - каже консультант. Зараз на сторінці українського МЗС у Facebook домінують коментарі читачів і практично немає відповідей працівників відомства.
"Офіціозний" Twitter
"Завдяки Facebook ми знайшли декілька людей в Лівії, наприклад, яких ми евакуювали". Олег Волошин
В обговореннях в Інтернеті обидві сторінки МЗС України найчастіше критикують за "стандартно-офіціозний" стиль подачі інформації. Повідомлення, розміщені і в Twitter, і у Facebook міністерства закордонних справ не є створеними спеціально для соціальних мереж, а копіюють те, що розміщене на сайті відомства чи на сторінках інших медіа. Деякі з них написані практично "нечитабельною" бюрократичною мовою.
Втім, цей недолік визнають і в самому МЗС.
"Потрібні певні ментальні зрушення і деякі технологічні зміни, щоб адаптувати нашу інформаційну роботу до використання цих мереж. .... Звичайно, не всі далеко наші колеги чи там посли, наприклад, керівники міністерства, готові вести блоги чи там регулярно писати якісь окремі спеціалізовані під Twitter повідомлення, на Facebook та Twitter", - розповів Олег Волошин в інтерв’ю Бі-Бі-Сі.
Тоді як наприклад, на Twitter французького міністерства закордонних справ повідомлення мають більш неформальний характер. Наприклад, таке: "Вас завжди цікавило, хто представляє Вас у Брюсселі? Клікніть сюди, щоби дізнатися відповідь" або таке: "Не забудьте, що сьогодні ввечері пройде конференція Мануеля Кастельса".
Натомість повідомлення на Twitter Державного департаменту США більш формальні, але відомство не лише оперативно викладає там новини, але й улаштовує Twitter-конференції, під час яких кожен охочий може поставити запитання представнику Держдепу. Крім англійської, це можна зробити ще дев’ятьма мовами.
За словами Максима Саваневського, будь-якого співробітника міністерства можна навчити створювати контент для соціальних мереж під час 1-2-денного тренінгу.
Днями Twitter почав користуватися і Папа Римський
Українське МЗС так само як і російське розраховує, що сторінки в соціальних мережах можуть допомогти тим українцям, які опинилися закордоном в скрутній ситуації. Такі випадки, розказує Олег Волошин, вже були. Так, саме Facebook допоміг відомству зв’язатися з кількома українцями, які "застрягли" в охопленій громадянським конфліктом Лівії.
"Є важлива функція Facebook, яка на практиці допомагає. Це – зворотний зв’язок оперативний. Завдяки Facebook ми знайшли декілька людей в Лівії, наприклад, яких ми евакуювали", - сказав Олег Волошин. За його словами, інколи громадяни України закордоном потребують допомоги, але не мають доступу до телефонів, тоді в нагоді може стати, наприклад, Facebook.
Як захиститися в Інтернеті
У Росії новина про появу російського МЗС у Twitter викликала хвилю дискусій на тему безпечності і захищеності інтернету.
Так, днями Рунет сколихнула поява опитувальника, опублікованого начебто президентом Росії Дмітрієм Медвєдєвим на блозі blog_medvedev, де той нібито ставив питання про російського мільярдера Міхаїла Прохорова. Згодом у прес-службі російського Кремля спростували будь-який зв’язок між цим блогом та президентом Росії.
Натомість консультант з інтернет-комунікацій Максим Саваневський вважає, що подібних проблем дуже легко уникнути.
"Більшість соціальних мереж дають можливість позначати офіційні екаунти органів державної влади як такі, що пройшли відповідну перевірку. Завжди можна розміщувати інформацію з посиланням на офіційний сайт міністерства", - розповідає експерт. Крім того, каже він, на самому офіційному сайті варто вказати, в яких соціальних мережах представлене це відомство і які сторінки є правдивими.
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/06/110630_mfa_twitter_dt.shtml
Friday, 1 July 2011
Subscribe to:
Posts (Atom)